Чи знаєте, добрі люди, що значить музика?
Для старого й молодого — забавка велика.
Бо музика, як та весна в зеленому лузі, —
Не було би музикантів, жили б люди в тузі,
Зів’яли би цариночки зелені, зелені,
Висохли би до дна річки студені, студені.
Бо як музика заграє з веселої ноти,
То старому додасть сили, молодим охоти *.
Для старого й молодого — забавка велика.
Бо музика, як та весна в зеленому лузі, —
Не було би музикантів, жили б люди в тузі,
Зів’яли би цариночки зелені, зелені,
Висохли би до дна річки студені, студені.
Бо як музика заграє з веселої ноти,
То старому додасть сили, молодим охоти *.
Музичні інструменти були постійним супутником українців у борні, мирній праці та побуті. Як мистецтво взагалі, так музика й музичні
інструменти зокрема, беруть свій початок у трудовій діяльності народу. Колись
вони мали більш прикладне, ніж естетичне значення. Різні колотушки, дуплисте
дерево чи інші подібні предмети, що з них можна було видобувати звук ударом
палиці, люди спочатку використовували для організації трудового процесу групи,
об’єднаної одночасною роботою. Пізніше ці пристосування перетворилися в ударні
інструменти, які справедливо вважаються найдавнішими.
У музиці й музичних інструментах українці вбачали важливу роль оберегів під час заклинань і молитов магічно-охоронного значення. Цю музику, поєднуючи з комплексом відповідних ритуальних дій, грали на гудку, скрипці, сопілці, флоярі, теленці, свистунці, дуді (волинці), трембіті, кувицях, дримбі. Люди вірили, що музика захищає від нечистої сили, поганого сну, зурочення. Вони знали спеціальні магічні награвання, які, на їхню думку, забезпечують дитині здоров’я, ґрунту родючість, худобі плодючість тощо. Звичайно, не всі люди володіли цим мистецтвом, але в кожному селі ще в дохристиянський період був свій волхв, який знав усі обряди, заговори, ритуальні пісні.
Такі музичні інструменти, як труба, ріг, трембіта, дзвін, било, тріскачка виконували комунікативну функцію (зв’язку). Вони були засобом зв’язку між чабанами, допомагали зорієнтуватися на місцевості в негоду, застосовувалися для передачі умовних сигналів на відстань: про наближення ворога, стихійне лихо (повінь, пожежа).
Скрипка, колісна ліра, цимбали, сопілка, трембіта, бубон були невід’ємною складовою частиною різних ритуалів, що супроводжують людину від народження й до смерті. Без їх участі не проходили релігійні, світські, календарні свята та обряди.
Незважаючи на те, що в церковному православному богослужінні бере участь багатоголосий хор без музичного супроводу (а капела), під час молитов у побутових умовах (у хаті, на вулиці, біля церкви), для акомпанементу кантів, псальмів та інших духовних піснеспівів використовували кобзу, бандуру, колісну ліру, гуслі, торбан.
Світські і календарні свята та обряди супроводжувалися хороводами (колядки, веснянки, гаївки, русалії та ін.), маршовою музикою (марші до ходи, вітальні марші), танцювальною (гопачки, козачки, коломийки, польки, вальси, голубки, аркани тощо) і пісенно-інструментальною музикою для слухання. Для її виконання застосовували практично весь музичний інструментарій.
Широкою сферою побутування самобутнього музичного інструментарію є пастуші (вівчарські) награвання, де здебільшого використовуються інструменти, виготовлені самими музиками: сопілка, дводенцівка, флояра, зубівка, теленка, кувиці (флейта Пана), дуда (волинка), свистунець, дримба та ін.
Українські козаки обожнювали музику й музичні інструменти. До клейнодів Запорозької Січі, тобто до священних символів державності України, належали литаври (тулумбас), ударами яких збирали козаків на раду, спеціальними умовними сигналами передавали накази по війську. Литаври, барабани, козацькі сурми і труби складали кістяк оркестру Війська Запорозького, до складу якого входили ще скрипки, цимбали, волинки, басолі. Широку функцію виконували музичні інструменти в житті січових стрільців: сигналами труби скликали бійців до походу, передавали різні стройові накази, і кожен січовик знав усі сигнали і беззастережно їм підкорявся [61, с. 83—89].
Символічним уособленням національного героїко-патріотичного епосу, волелюбної вдачі і чистоти моральних помислів народу стали кобза і бандура — інструменти, що не мають аналогів у світовій музичній культурі.
Значна частина музичних інструментів використовується в колективному виконавстві, традиція якого простежується в Україні ще з часів Київської Русі. Наприклад, зображення інструментального гурту ми зустрічаємо і на фресках Софійського собору, і в пізніших іконописних та літературних джерелах.
Проте нині така форма колективного музикування більшою мірою збереглася в західноукраїнських областях. А легендарна гуцульська троїста музика стала не лише оригінальною формою, а й важливим чинником творення народної інструментальної музики.
Український народний музичний інструментарій, як і народна інструментальна музика в цілому, розвивався в нерозривному зв’язку з іншими видами мистецтв: з народним хоровим, вокальним, танцювальним, театральним. Так, для супроводу першої урочистої дії вертепного видовища, де йшлося про народження Ісуса Христа, використовувалася колісна ліра, а сцени святкування Різдва Сина Господнього супроводжували скрипка, сопілка, цимбали, бубон...
З плином часу, зі зміною суспільно-економічних і культурно-побутових умов зазнає змін і функція музичних інструментів. Скажімо, у наш час все рідше музичні інструменти застосовуються як сигнальні, а особливо для заклинання, замовлянь тощо.
Як зазначає відомий фольклорист М. Хай, із відмиранням виробничо-трудових, ритуально-обрядових, календарно- та родинно-побутових традицій у більшості регіонів України відмерли й адекватні їм функції народних інструментів. Натомість народні музичні інструменти все більше використовуються для задоволення естетичних потреб людей. Цю функцію здійснюють професіональні музиканти й аматори. Постійне зростання естетичних смаків вимагає високого фахового рівня як сольного, так і колективного виконавства, а отже, і досконалого музичного інструментарію. Вже багато десятиліть гра на українських народних музичних інструментах викладається в спеціальних середніх і вищих навчальних закладах. Удосконалені українськими майстрами високотехнічні музичні інструменти звучать у концертних залах, філармоніях, по радіо і телебаченню.
Видатні українські музиканти — виконавці на народних інструментах — здобувають найвищі оцінки на міжнародних конкурсах і фестивалях. Гордістю вітчизняної культури є Національний оркестр народних інструментів, керований 35 років видатним музикантом В. Гуцалом. У цьому оркестрі органічно поєднана віковічна традиція колективного музикування з високим професіоналізмом виконавців. І це також сьогодні реальна і важлива сфера функціонування українських народних інструментів.
Комментариев нет:
Отправить комментарий