Струнні музичні інструменти
також беруть початок у практичному житті людини, в її трудовій діяльності. Ще в
глибоку давнину, коли людина добувала собі їжу та одяг мисливством, вона
створила лук. Натягуючи тятиву, зроблену, скажімо, із сухожилля тварини,
мисливець не міг не помітити, що тятива під час пускання стріли звучить. Це й
наштовхнуло на створення першого струнного інструмента.
Але струнні інструменти
створені народом цілком свідомо, не за вимогами практичної діяльності, як
ударні та духові, а для задоволення своїх естетичних запитів. Адже люди не
використовували струнних музичних інструментів ні під час полювання, як
мисливські роги, ні під час колективної праці, як барабани чи різні колотушки.
Естетична суть струнних
інструментів відзначена ще на зорі цивілізації і відображена в досить наївних,
але цікавих за значенням легендах про їхнє походження. Наприклад, стародавні
греки вважали, що їх ліра створена на основі поміченого кимось кістяка черепахи
з сухожиллям, яке від дотику до нього давало приємні для слуху звуки 1.
Справді, форма старогрецької ліри нагадує кістяк черепахи. Творці згаданої
легенди справедливо оцінили звук ліри, як такий, що дає естетичну насолоду
слухачам.
Цікаво відзначити й такий факт,
що звук тятиви лука утворювався щипком. Як вважають дослідники, щипкові
інструменти за часом походження є найдавнішими в групі струнних (старогрецька
ліра, східноазіатська лютня, китайський цісяньцінь, староруські гуслі та ін.).
Грецька ліра та руські гуслі нагадують собою лук з рядом натягнутих на нього
тятив.
Всі струнні музичні інструменти
українського народу, як і інших народів світу, за способом звукодобування
поділяються на щипкові (гуслі, торбан, сім’я бандур), молоточково-ударні (сім’я
цимбал), струнно-клавішно-смичкові (ліра) та смичкові (гудок, скрипка, басоля,
контрабас).
Комментариев нет:
Отправить комментарий